Карцинома молочної залози — це злоякісна пухлина, що розвивається з епітеліальних клітин проток або часточок грудної залози. У клінічній мові цей термін майже завжди означає рак грудей: більшість злоякісних новоутворень цієї локалізації саме карциноми, а не саркоми чи лімфоми.
Хвороба починається з накопичення мутацій у клітинах, які втрачають контроль над поділом. Поки клітини лишаються всередині протоки або часточки, говорять про карциному in situ. Коли вони проростають базальну мембрану й виходять у строму залози, процес стає інвазивним і може поширюватися лімфою та кров’ю.
За оцінками ВООЗ, у 2024 році рак молочної залози виявили приблизно у 2,4 мільйона жінок у світі; від хвороби померло близько 694 тисяч пацієнток. В Україні за даними Національного канцер-реєстру у 2024 році зареєстровано 13 850 нових випадків серед жінок — це близько 21,5% усіх злоякісних новоутворень у жіночого населення.
Карцинома — не «окремий рідкісний діагноз», а основна морфологічна форма раку грудей. Слово походить від грецького karkinos (краб): ще Гіппократ порівнював розростання пухлини з клешнями. У сучасній патології карциномою називають злоякісну пухлину епітелію. Молочна залоза складається з проток, часточок, жирової й сполучної тканини; злоякісне переродження найчастіше відбувається саме в епітелії проток і часточок, тому більшість раків грудей є аденокарциномами.
Важливо відрізняти поняття. «Рак молочної залози» — клінічний діагноз усієї групи злоякісних епітеліальних пухлин грудей. «Карцинома» — гістологічний клас. «Аденокарцинома» уточнює, що пухлина залозистого типу. У повсякденній практиці ці слова часто вживають як синоніми, але в патологоанатомічному висновку формулювання точніше: наприклад, «інвазивна карцинома неспецифічного типу G2, ER+/PR+/HER2−».
У чоловіків тканина грудної залози також є, тому карцинома можлива і в них, хоча становить лише 0,5–1% усіх випадків. Перебіг у чоловіків часто діагностують пізніше через низьку настороженість.
Як формується пухлина і які фактори підвищують ризик
Нормальна клітина протоки ділиться за чітким розкладом і гине, коли пошкоджена. Карцинома виникає, коли в геномі накопичуються зміни, що вимикають «гальма» поділу (гени-супресори на кшталт TP53, BRCA1, BRCA2) і вмикають сигнали росту. Клітини набувають здатності уникати апоптозу, стимулювати ріст судин і згодом відриватися від первинного вогнища.
Спадкові мутації BRCA1 і BRCA2 пояснюють 5–10% усіх випадків, але для носія ризик протягом життя може сягати 60–80%. Решта пухлин — спорадичні: вони виникають через вік, гормональний фон і зовнішні впливи. За оцінками ВООЗ, близько 80% випадків трапляються в жінок без інших явних факторів ризику, окрім статі та віку.
До модифікованих і частково модифікованих чинників належать пізня перша вагітність або її відсутність, коротка лактація, тривала замісна гормональна терапія в менопаузі, ожиріння після менопаузи, регулярне вживання алкоголю, тютюн і попереднє опромінення грудної клітки в молодому віці. Раннє менархе і пізня менопауза збільшують сумарний час дії естрогенів на тканину залози. Жоден із цих факторів сам по собі «не викликає» хворобу з гарантією; ідеться про підвищення ймовірності.
Гістологічні типи карциноми молочної залози
Сучасна класифікація ВООЗ поділяє пухлини за тим, чи вийшли клітини за межі протоки або часточки, і за мікроскопічним малюнком.
Неінвазивні форми:
- Протокова карцинома in situ (DCIS) — клітини заповнюють просвіт протоки, але базальна мембрана ціла. Це стадія 0. Без лікування частина випадків переходить в інвазивний рак, тому DCIS лікують, а не лише «спостерігають» без плану.
- Лобулярна карцинома in situ (LCIS) — частіше маркер підвищеного ризику в обох залозах, ніж класична «передрак-стадія 0». Тактика залежить від варіанту (класичний чи плеоморфний) і супутніх змін.
Інвазивні форми становлять близько 80% клінічних випадків раку грудей.
- Інвазивна карцинома неспецифічного типу (NST), раніше «інвазивна протокова карцинома», — найчастіший варіант, приблизно 70–75% інвазивних пухлин. Мікроскопічно немає ознак «особливого» типу.
- Інвазивна лобулярна карцинома — близько 10–15% випадків. Клітини втрачають білок E-кадгерин, ростуть «ланцюжками», гірше пальпуються і на мамографії іноді виглядають менш виразно.
- Особливі типи — тубулярна, муцинозна, папілярна, мікропапілярна, метапластична, секреторна та інші. Деякі з них (тубулярна, муцинозна) при невеликому розмірі мають сприятливіший прогноз.
Окремо описують хворобу Педжета соска та запальну карциному: остання швидко дає набряк, почервоніння й симптом «лимонної кірки» і за клінічною поведінкою відповідає щонайменше III стадії.
| Тип | Звідки росте | Чи виходить за межі структури | Орієнтовна частка |
|---|---|---|---|
| DCIS | Молочні протоки | Ні (in situ) | Залежить від скринінгу |
| NST (протокова інвазивна) | Протоки | Так | Близько 70–75% інвазивних |
| Лобулярна інвазивна | Часточки | Так | Близько 10–15% |
| Особливі типи | Різні | Так | Сумарно менша частка |
Джерела даних таблиці: класифікація пухлин молочної залози ВООЗ та огляди гістологічної структури інвазивного раку грудей (who.int, патологічні реєстри).
Молекулярні підтипи: чому однаковий розмір пухлини лікують по-різному
Гістологія відповідає на питання «як виглядають клітини». Молекулярний профіль відповідає на питання «на що вони реагуватимуть». У рутинній практиці визначають рецептори естрогену (ER), прогестерону (PR), білок HER2 і індекс проліферації Ki-67.
- Люмінальний A — ER-позитивний, зазвичай PR-позитивний, HER2-негативний, низький Ki-67. Найчастіший і відносно сприятливий варіант; основа лікування — ендокринна терапія.
- Люмінальний B — також гормонозалежний, але з вищим Ki-67 і/або нижчим PR, іноді з позитивним HER2. Агресивніший за тип A, частіше потребує хіміотерапії на додаток до гормонотерапії.
- HER2-позитивний (нелюмінальний) — немає гормональних рецепторів, є гіперекспресія HER2. Без таргетних препаратів прогноз гірший; із трастузумабом, пертузумабом та новішими анти-HER2 засобами результати суттєво покращилися.
- Тричі негативний — немає ER, PR і HER2. Близько 10–15% випадків. Частіше зустрічається в молодших жінок і при мутаціях BRCA1. Лікування спирається на хіміотерапію, за показаннями — імунотерапію та інгібітори PARP.
Дві пухлини однакового розміру можуть мати принципово різну біологію: одна добре відповідає на таблетовану гормонотерапію роками, інша потребує швидкого системного лікування вже на етапі підготовки до операції.
Окремо з 2022–2024 років у практику увійшло поняття HER2-low: слабка експресія HER2, яку раніше вважали «негативною». Для частини таких пацієнток доступні кон’югати антитіло–препарат, що змінило тактику при поширеній хворобі.
Стадії: система TNM і що вона означає для людини
Стадію визначають за розміром первинної пухлини (T), станом регіонарних лімфовузлів (N) і наявністю віддалених метастазів (M). Користуються 8-м виданням AJCC. Паралельно враховують біологію пухлини: прогностична стадія може відрізнятися від чисто анатомічної.
| Стадія | Коротко про поширення | Практичний сенс |
|---|---|---|
| 0 | Tis N0 M0 (in situ) | Клітини ще не вийшли за мембрану |
| I | Пухлина переважно ≤2 см, вузли відсутні або мікрометастаз | Висока ймовірність вилікування |
| II | Більший розмір і/або ураження пахвових вузлів | Потрібне комбіноване лікування |
| III | Місцево-поширений процес, шкіра, грудна стінка, багато вузлів | Часто починають із системної терапії |
| IV | Віддалені метастази (кістки, легені, печінка, мозок) | Мета — контроль хвороби й якість життя |
Джерело схеми стадіювання: AJCC 8 / клінічні рекомендації з раку молочної залози; епідеміологічні цифри — who.int та ncru.inf.ua.
На I стадії за умови сучасного лікування 5-річна виживаність у країнах із доступом до терапії перевищує 90%. На IV стадії повне вилікування рідкісне, але тривалий контроль хвороби став реальністю для частини молекулярних підтипів. Українські онкологи наголошують: при виявленні на I стадії успішне лікування можливе приблизно в 95% випадків, тоді як пізня діагностика різко знижує ці шанси.
Симптоми, які не варто відкладати «на потім»
На ранніх стадіях карцинома часто не болить. Саме тому скринінг і пальпація важливіші за очікування «явного» дискомфорту. Класичні ознаки, які потребують огляду мамолога або онколога:
- нове ущільнення в залозі або в пахвовій западині, яке не зникає після менструації;
- зміна форми, розміру чи симетрії однієї груді;
- втягнення соска, зміна його напрямку, лущення ареоли;
- односторонні спонтанні виділення, особливо кров’янисті;
- втягнення шкіри, симптом «лимонної кірки», локальне почервоніння й набряк;
- виразка шкіри над утворенням.
Біль у грудях значно частіше пов’язаний із гормональними циклічними змінами або кістами, ніж із карциномою. Відсутність болю не заспокоює, якщо є вузол. У клінічній практиці саме безболісне щільне утворення з нечіткими контурами найчастіше виявляється злоякісним.
Як встановлюють діагноз
Алгоритм стандартний і не повинен «перескакувати» етапи. Спочатку клінічний огляд і збір анамнезу, далі візуалізація: УЗД (частіше до 40 років і при щільній залозі), цифрова мамографія (основа скринінгу після 50), за потреби томосинтез або МРТ. Результати описують за шкалою BI-RADS: категорії 4–5 потребують біопсії, категорія 3 — короткого контролю.
Підтверджує діагноз лише морфологія. Трепан-біопсія дає стовпчик тканини, з якого визначають тип, ступінь злоякісності (G1–G3) і рецепторний профіль. Пункційна цитологія може підказати злоякісність, але для планування системного лікування її зазвичай недостатньо. При підозрі на поширення виконують УЗД регіонарних зон, КТ, сцинтиграфію кісток або ПЕТ-КТ — за показаннями, а не «для повного комплекту» в кожної пацієнтки з ранньою стадією.
Сучасне лікування: не одна операція, а стратегія
План складає мультидисциплінарна команда: хірург-онколог, клінічний онколог, променевий терапевт, патолог, інколи пластичний хірург і генетик. Обсяг залежить від стадії, підтипу, розміру відносно груді, бажання зберегти орган і загального стану.
Хірургія. Органозберігальна резекція (лампектомія) з чистою крайовою зоною плюс променева терапія за онкологічним результатом зіставна з мастектомією при ранніх стадіях. Мастектомію обирають при мультицентричному рості, протипоказаннях до опромінення, запальній формі або за бажанням пацієнтки після повної інформації. Біопсія сторожового лімфовузла замінила рутинну повну пахвову дисекцію в багатьох випадках і зменшила ризик лімфедеми.
Системна терапія. Неоад’ювантна (до операції) дозволяє зменшити пухлину й оцінити відповідь in vivo — це особливо цінно при HER2-позитивному та тричі негативному раку. Ад’ювантна знижує ризик рецидиву. Ендокринна терапія (тамоксифен, інгібітори ароматази, інколи пригнічення функції яєчників) триває 5–10 років при гормонозалежних пухлинах. Таргетна анти-HER2 терапія — стандарт для HER2-позитивних пухлин. При мутаціях BRCA розглядають інгібітори PARP.
Променева терапія зменшує місцевий рецидив після органозберігальної операції і показана після мастектомії при великій пухлині чи уражених вузлах.
Метастатична карцинома молочної залози у 2026 році — це вже не синонім «кількох місяців». Для люмінальних і HER2-позитивних підтипів існують послідовні лінії терапії, які переводять хворобу в хронічний контрольований стан у значної частини пацієнток.
Типові помилки, які затримують діагноз
- «Ущільнення болить — значить, не рак». Біль не виключає карциному, а її відсутність не виключає її тим більше. Орієнтир — нова зміна форми тканини, а не наявність болю.
- «Мамографія небезпечна через дозу». Доза однієї якісної цифрової мамографії мала порівняно з ризиком пропустити пухлину 1–2 см у віковій групі скринінгу.
- «У родині ніхто не хворів — мені можна не перевірятися». Більшість карцином спорадичні. Відсутність сімейної історії не дорівнює низькому ризику.
- «Фіброзно-кістозна мастопатія переходить у рак завжди». Дифузні доброякісні зміни самі по собі не є раком. Підвищують настороженість атипова гіперплазія та деякі ураження категорії B3, а не «мастопатія» як побутовий діагноз.
- «Самообстеження замінює мамографію». Пальпація корисна для знайомства зі своєю залозою, але не бачить мікрокальцинати DCIS. Це доповнення, не заміна скринінгу.
- «Чоловікам рак грудей не буває». Буває рідко, але пізніше виявлення погіршує прогноз. Будь-яке стійке ущільнення під ареолою в чоловіка потребує обстеження.
Профілактика і скринінг в українських реаліях
Повної гарантії уникнути карциноми немає, але ризик можна знизити: підтримувати нормальну масу тіла після менопаузи, обмежити алкоголь, не палити, за можливості годувати груддю, обговорювати з лікарем доцільність і тривалість менопаузальної гормонотерапії. Носіям патогенних варіантів BRCA1/2 пропонують посилений нагляд, інколи хіміопрофілактику або ризик-редукуючу операцію — рішення індивідуальне.
В Україні з 2025 року діє порядок скринінгу раку молочної залози. Популяційний скринінг орієнтований на жінок 50–69 років: огляд, пальпація і мамографія кожні два роки, послуга передбачена в Програмі медичних гарантій через направлення сімейного лікаря. Для груп ризику обстеження починають раніше, часто з 40 років; при підтверджених мутаціях BRCA схему будують індивідуально і можуть включати щорічну МРТ.
Жінкам до 40 років при відсутності скарг базове дослідження — УЗД за показаннями, а не «мамографія всім підряд». Після 40–45 рішення залежить від щільності тканини, спадковості та скарг. Будь-яке утворення категорії BI-RADS 4–5 не лікують «мазями від мастопатії» і не відкладають на сезон.
Карцинома молочної залози залишається хворобою, яку краще зустріти на етапі кількох міліметрів, ніж на етапі метастазу в кістку. Різниця між цими сценаріями — не в «силі організму», а в часі до першого точного знімка і правильно взятої біопсії.
